ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

2021-04-26

Сьогодні роковини аварії на ЧАЕС.

Цей день наповнений болісними спогадами.
Але життя завжди перемагає, що би не відбувалося. Воно відроджується і проростає знову з будь-якої трагедії. І Чорнобильска зона сьогодні вчить нас цій простій істині. Бо навіть через 35 років після катастрофи територія навколо станції не перестає привертати увагу людей. І як територія пам’яті — про подвиг тисяч відчайдушних сміливців, що поклали здоров’я і життя, ліквідуючи наслідки катастрофи; і як чистий природний простір, де навколишнє середовище розвивається і живе майже без людського впливу; і як туристичний простір — який входить в перелік найцікавіших в Європі.
У роки до пандемії сформувалась культура подорожей у Чорнобильську зону. Огляд території біля станції; нового безпечного конфайнменту, який закриває четвертий енергоблок та застарілий об’єкт «Укриття»; покинутого міста Прип’ять, радіолокаційної станції «Дуга» — всі ці об’єкти щороку привертали увагу тисяч людей та забезпечували роботою ще сотні дослідників, екскурсоводів, підприємців, водіїв. Де це було безпечним, можна було побачити, яким було життя нашого суспільства в 1986 році — у Чорнобильскій зоні залишились елементи матеріальної культури того часу, побуту.
Те, що люди побачать у Чорнобильскій зоні, може навчити їх більшому, ніж те, що вони сто разів вже чули або дивились в кіно і серіалах.
А ще покоління, які прийдуть після нас, мусять чітко усвідомлювати, яку небезпеку несе руйнація соціальних інститутів, що таке беззаконня і суспільна деградація. З покинутої Прип’яті ще наприкінці 1980-х та у 1990-х роках мародери примудрились вивезти майже усе, що мало хоча б якусь матеріальну цінність — від металів з інфраструктури на вулицях до меблів і навіть просто батарей і сантехніки з покинутих квартир.
Крали, попри очевидну небезпеку. Ядерна катастрофа нашарувалась на моральну. І все це стояло на фундаменті з тотальної брехні радянської державної системи, яка поставила ідеологію вище за життя людей.
Зона зрештою має стати Меморіалом, де пекельний вогонь сплавив воєдино і святий подвиг, і чорну ницість, а зверху того сплаву проросли квіти.
Життя триває, і воно прекрасне.
Попри все.

(Взято з Facebook,О.Монова)